Новотроїцька селищна територіальна громада

Мій Дорнбург: місце, де живуть спогади

Вечірній пейзаж у населеному пункті під час заходу сонця. Небо забарвлене в рожеві, помаранчеві та блакитні відтінки. На мокрому асфальтовій дорозі та в калюжах відображаються барви сутінкового неба. Дорогою їде вантажівка з увімкненими габаритними вогнями. Ліворуч на передньому плані — зелене дерево, праворуч — силуети дерев, невеличкі будівлі та лінії електропередач.

У кожного села є місця, які важко позначити на карті одним словом. Вони живуть у спогадах — у дитячому сміху, вечірніх прогулянках, зустрічах із друзями, родинних історіях.

Для мешканців Дорнбурга (Чкалового) такими місцями стали парк, ставок, водонапірна вежа, Будинок культури та стадіон.

До 190-ї річниці села ми запитали його мешканців, які місця Дорнбурга вони вважають особливими та чому. Відповіді виявилися дуже різними, але майже в кожній звучала одна спільна думка: улюблені місця — це насамперед частина особистої історії кожного.

Парк Фальц-Фейнів «Восьмірка» — зелене серце Дорнбурга

Серед найчастіше згадуваних місць — парк Фальц-Фейнів, який місцеві мешканці називають «Восьміркою».

Для когось це місце дитячих прогулянок, для когось — зустрічей і побачень, а для когось — просто куточок, де можна було побути наодинці з природою.

«Для мене Дорнбург (Чкалове) — це перш за все спогади про неймовірну красу нашої природи та унікальні місця, серед яких особливе місце в серці займає парк Фальц-Фейнів, який у народі називають “Восьмірка”».

Мешканці згадують його затишні стежки, дерева, свіже повітря та особливу атмосферу. Для багатьох «Восьмірка» стала місцем, де минуло дитинство.

Коротка історична довідка.
Парк був частиною маєткового комплексу Фальц-Фейнів у Дорнбурзі. Зелені насадження, алеї та водойми створювали особливий ландшафт посеред степу. Парк був не лише окрасою маєтку, а й важливою частиною господарського та повсякденного життя поселення.

Сьогодні він залишається одним із найсильніших символів Дорнбурга — навіть для тих, хто давно живе далеко від рідного села.

«У моєму особистому архіві збереглися фотографії цього прекрасного парку… і кожного разу, коли я на них дивлюся, серце наповнюється теплотою та вірою в те, що ми обов’язково повернемося туди».

Мальовничий краєвид спокійного ставка в яскравий сонячний день. У дзеркальній поверхні води відбиваються блакитне небо з легкими хмарами та зелені дерева, що ростуть уздовж берега. Ліворуч на передньому плані — густе зелене дерево, гілки якого схиляються над водою, а зверху кадр обрамляє листя дерев.   Спокійний ставок у сонячний день із виразним відображенням блакитного неба та білих хмар у воді. Береги та невеликий острівець удалині вкриті густими зеленими та трохи пожовклими деревами й кущами. На передньому плані справа видно зелену рослинність біля зрізу води.

Ставок — місце, куди поверталися покоління

Ще одним символом села мешканці називають ставок.

«Там мій дім та моя родина. Все дитинство пройшло біля ставку та на гірках. У пам'яті ясно закарбувалися кожні стежка та дерево», — згадує одна з мешканок.

Для інших ставок — це місце, де збиралося чи не все село:

«Ставок — це місце, де всі жителі села проводили своє дозвілля, незважаючи на час та пору року».

Тут зустрічалися друзі, проводили час родини, грали діти. І, здається, саме тому ставок для багатьох — не просто водойма, а частина домашнього пейзажу, який назавжди залишається в пам’яті.

Коротка історична довідка.

Штучна водойма була створена як частина облаштованого маєткового комплексу Дорнбурга. Вона доповнювала парк та систему господарського водопостачання. Разом із зеленими насадженнями ставок формував своєрідний оазис у степовому ландшафті.

 Старовинна прямокутна вежа з червоної цегли та арочними віконними прорізами, що виглядає з-поза зелених дерев і кущів. Споруда має ознаки занедбаності та великі дерев'яні ворота в нижній частині. На передньому плані — поле з сухою жовтою травою, електричні стовпи та дроти на тлі безхмарного блакитного неба.Водонапірна вежа — орієнтир, який знають усі

 Є в Дорнбурзі споруда, яку складно не помітити. Це стара водонапірна вежа, яку мешканці згадують як одну з головних візитівок села.

Її незвичайний вигляд нагадує середньовічну замкову вежу. Для одних вона — просто знайомий силует із дитинства, для інших — символ самого Дорнбурга.

«Водонапірна вежа, бо вона була побудована при заснуванні села та завжди була орієнтиром місцевості».

Коротка історична довідка.

Наприкінці XIX століття для забезпечення Дорнбурга водою тут розвивали систему артезіанського водопостачання. За історичними матеріалами, у 1887 році було досягнуто водоносного горизонту на значній для того часу глибині — близько 70 метрів. Для накопичення та подачі води спорудили водонапірну вежу.

Для степового поселення, де вода була особливо цінним ресурсом, це було важливим технологічним досягненням.

Сьогодні вежа сприймається вже не лише як інженерна споруда, а як матеріальний свідок історії Дорнбурга.

Вигляд знизу на старовинну цегляну вежу з частково біленою фасадною стіною. У центрі другого ярусу розташовані масивні двостулкові дерев'яні ворота арочної форми з візерунком «ялинка» та дерев'яними брусами, що виступають уперед. Вище видно три порожні арочні віконні прорізи та декоративний карниз, праворуч — гілки сухого дерева на тлі світло-блакитного неба.

 Будинок культури — місце, де вирувало життя

 

Якщо парк і ставок зберегли спогади про дитинство та природу, то Будинок культури для багатьох мешканців став символом суспільного життя села.

«Будинок культури було класне місце, кіно, дискотека, концерти».

Саме тут відбувалися події, які об’єднували людей: концерти, перегляди фільмів, святкові заходи, танці та зустрічі.

Для мешканців це була не просто будівля — це було місце, куди приходили разом.

Коротка історична довідка.
У радянський період Будинок культури був одним із центральних осередків культурного життя села. Тут працювали творчі колективи, проводилися концерти та масові заходи, демонструвалися кінофільми. Для кількох поколінь мешканців він став невіддільною частиною сільського життя.

 Вечірній пейзаж сільського футбольного поля під час заходу сонця. На тлі ніжного вечірнього неба з рожево-помаранчевими хмарами видно силует футбольних воріт і невелику споруду біля лінії дерев. На передньому плані — зелена трава та темні силуети дерев ліворуч. Стадіон — місце спорту, дружби та дитинства

Серед символів Дорнбурга мешканці також називають стадіон.

Його історія — це не лише про спорт. Для багатьох це місце дитинства, активного відпочинку, змагань і зустрічей із друзями.

Стадіон разом із Будинком культури формував простір, де молодь могла проводити вільний час, займатися спортом і спілкуватися.

Коротка історична довідка.

Розвиток спортивної інфраструктури був частиною масштабної розбудови Чкалового у другій половині XX століття. У період активного розвитку села тут створювалися умови для занять фізичною культурою та спортом, проводилися спортивні заходи й змагання.

 

Маєток Фальц-Фейнів — пам'ять про початок історії

Окреме місце в історичній пам’яті Дорнбурга займає маєток Фальц-Фейнів.

Саме з історією цієї родини пов’язаний період становлення та розвитку Дорнбурга як великої економії. Господарство мало розвинену інфраструктуру, парк, водойми, виробничі об’єкти та систему водопостачання.

Сьогодні від колишнього комплексу збереглися лише окремі фрагменти, однак його історія залишається важливою частиною минулого села.

Для сучасних мешканців це вже не просто історична пам’ятка. Це місце, з якого починається розповідь про Дорнбург.

 Місця змінюються. Спогади залишаються

У своїх відповідях люди говорили про Дорнбург з точки зору власного життя.

Про дитинство біля ставка.
Про прогулянки «Восьміркою».
Про перші дискотеки в Будинку культури.
Про спортивні змагання на стадіоні.
Про знайомий із дитинства силует водонапірної вежі.
Про дім, родину та людей, яких уже немає поруч.

Сільська вулиця під час вечірнього заходу сонця навесні. Уздовж асфальтованої дороги цвітуть білі фруктові дерева, з обох боків розташовані паркани, приватні будинки та електричні стовпи з дротами. Небо забарвлене в м'які помаранчево-рожеві та блакитні відтінки. Захід сонця над сільською місцевістю. Сонце сідає за обрій, підсвічуючи хмари яскравим жовто-помаранчевим сяйвом та променями. Ліворуч на тлі заходу видно силует елеватора або промислової споруди, а перед ним — зарослене сухою травою поле. Праворуч пролягає асфальтована доріжка, над якою схиляється гілка дерева з листям. Засніжена лісова стежка, що пролягає між засніжених дерев та кущів. Гілки дерев вкриті пухнастим білим снігом, а на свіжому сніговому покриві стежки видно сліди від ніг. Крізь крони дерев пробивається м'яке зимове сонячне світло. Пряма грунтова сільська дорога, що простягається вглиб кадру між високими зеленими деревами та кущами. На поверхню дороги лягають тіні від крон дерев. На задньому плані видно світле небо з легкими білими хмарами та лінію електропередач.

«Дорнбург — то місце спогадів та любові. Дитинство в цьому селі проходило в теплоті та невимушеності. А ще найсмачніші кавуни та помідори».

Мабуть, саме в цьому і полягає справжня цінність таких місць. Вони стають частиною людини. І навіть якщо змінюється їхній вигляд, якщо минають десятиліття і змінюються покоління, пам’ять про них продовжує жити.

Сьогодні Дорнбург переживає складний період. Через тимчасову окупацію його мешканці розкидані по різних містах і країнах. Але в пам’яті кожного з них залишається свій Дорнбург — той, де був дім, де росли дерева, проходило дитинство, зустрічали друзів і святкували важливі події.

І, можливо, одного дня ми знову зберемо ці спогади не лише у фотографіях та розповідях, а повернемося до самих місць — пройдемося стежками «Восьмірки», побачимо ставок, водонапірну вежу, відкриємо двері Будинку культури й почуємо голос рідного села.

Бо улюблені місця Дорнбурга - це наша пам’ять. Наше дитинство. Наш дім.

Категорія: Новини Управління гуманітарної політики Новотроїцької селищної ради