Напередодні 35-ї річниці Незалежності України Новотроїцька громада відзначила Подяками людей, які своєю щоденною працею, служінням, волонтерством, навчанням та активною громадянською позицією роблять свій внесок у спільну справу — наближення перемоги та майбутнє України.

 Ми попросили відзначених мешканців громади розповісти трохи більше про себе, про те, що їх мотивує, що для них означає ця відзнака та про що вони мріють сьогодні.

Серед відзначених — військовослужбовці, які захищають Україну та її незалежність.

Рзаєв Нізамі Макані Огли, уродженець Новотроїцького, ще з юних років мріяв стати військовим. У 2020 році він розпочав строкову службу в морській піхоті, згодом підписав контракт і продовжив військову службу. З початком повномасштабного вторгнення Нізамі безпосередньо перебував у зоні бойових дій, брав участь в обороні Маріуполя, а 23 березня 2022 року під час виконання бойового завдання потрапив у російський полон. Після понад двох років полону 14 вересня 2024 року був звільнений та, попри пережиті випробування, повернувся до військової служби. Сьогодні Нізамі — оператор БпЛА, і робота з дронами стала для нього справою, яка особливо захоплює. 

«Дуже сильно хочу допомагати своєю присутністю, а саме — допомагати боронити нашу неньку Україну», — говорить захисник.

Для нього ця відзнака стала свідченням того, що про військових пам’ятають і цінують їхню службу. 

«Мені дуже приємно, що є такі люди, як ви, які не забувають про нас, військовослужбовців. Щиро вам за це вдячний! Велика вам повага.

І хочу сказати лише одне: ПЕРЕМОГА ЗА НАМИ! Я вірю, що ми ще обов’язково почуємо: “Хлопці, все, додому! Рашка відступає! Перемога!”»

За цими словами — велика мрія, яку сьогодні поділяють мільйони українців: повернення додому, мир і звільнення українських територій.

Микола Баржак — уродженець Дорнбурга, ветеран, який присвятив сім років військовій службі. Свій бойовий шлях розпочав у 2019 році, виконував завдання на Херсонському та Донецькому напрямках, брав участь у визволенні Херсона. За службу та виконання бойових завдань нагороджений, зокрема, «Золотим хрестом» та відзнакою «За звільнення Херсону».

Сьогодні Микола Анатолійович уже звільнений із лав ЗСУ, але, як і раніше, мріє про перемогу та повернення до рідного Дорнбурга.

«Хочу побажати мешканцям триматися, набиратися сил і терпіння. Вони, сподіваюсь, бачать і розуміють, що наші військові відбивають логістику ворога, тому через бойові дії можуть страждати й вони. Тому хочу побажати їм терпіння і ще раз терпіння та скорішого миру й Перемоги.

А Дорнбург я хочу бачити вільним, незалежним і квітучим. Гадаю, так і буде. Коли все повернемо назад, будемо розбудовувати село, усі села та міста — все буде ще краще».

Його історія — про любов до рідного краю, відповідальність за тих, хто поруч, і віру в те, що після звільнення українські міста й села обов’язково отримають шанс на нове життя.

Серед тих, кого громада відзначила з нагоди 35-ї річниці Незалежності України, — військовослужбовиця, яка свідомо обрала шлях служіння державі. Для неї військова форма — це не просто професія, а частина життя, відповідальність і можливість захищати свою країну.

За роки служби їй довелося пройти через непрості випробування, які, за її словами, лише додали сил та впевненості.

«Я свідомо обрала шлях служіння Україні. Військова форма для мене — це не просто професія, а частина життя, відповідальність і можливість захищати свою державу.

За роки служби я пройшла через непрості випробування, які надали ще більше сил та впевненості.

Особливу вдячність хочу висловити адміністрації за увагу до військових, підтримку та повагу до нелегкої праці. Важливо знати, що про захисників пам’ятають, цінують їхній внесок і знаходять можливість підтримати добрим словом.

Вірю в Україну, вірю в Перемогу і мрію про день, коли всі захисники та захисниці повернуться додому до своїх родин.

Дякую кожному і кожній, хто підтримує. Перемога буде!»

Серед відзначених — люди, які багато років працювали для громади та продовжують це робити навіть в умовах війни.

Тетяна Ільїна присвятила 39 років роботі вчителькою біології у рідному Новотроїцьку. До війни її особливим захопленням було вирощування квітів та різноманітних рідкісних рослин. Сьогодні улюблене хобі продовжує жити — вже на підвіконні і не в таких масштабах. Окрім освітянської праці, Тетяна активно займається волонтерством, допомагаючи наближати перемогу.

Знаковим у своїй діяльності вона вважає момент усвідомлення власної відповідальності за вибір свого покликання — той момент, який дає чітке відчуття: «Я на своєму місці».

«Ця відзнака для мене — велика честь і водночас величезна відповідальність. Коли навколо війна, кожен із нас робить те, що вміє найкраще, на своєму місці.

Освіта — це наша інвестиція у майбутнє, яке у нас ніхто не забере. Волонтерство — це наш щоденний щит і прояв солідарності. А розвиток громади — це доказ того, що ми віримо у свою країну і боремося за її розквіт уже зараз, не чекаючи завтрашнього дня.

Ця нагорода належить не лише мені. Це результат нашої спільної віри та стійкості.

Дякую громаді за довіру. Працюємо далі, наближаємо перемогу і будуємо наше спільне майбутнє разом».

Серед відзначених є й інші волонтери, для яких головною мотивацією залишається відновлення миру та можливість повернутися додому. Саме ця надія допомагає триматися, працювати й підтримувати інших.

Їхнє бажання просте й водночас дуже важливе: щоб усі українці були щасливими, знаходили радість навіть у простих речах, підтримували одне одного та робили все, що від них залежить, для наближення перемоги.

Окрема категорія наших відзначених — молодь, зокрема учні Новотроїцького ліцею №1.

16-річна Маргарита Пюро, уродженка Новотроїцького, нині живе та навчається в Німеччині. Цього року вона успішно завершила 10 клас і в Україні, і за кордоном. Маргарита любить навчатися, бере участь у конкурсах та олімпіадах, а вже 11 років займається музикою та грає на фортепіано.

Особливе місце в її житті займає музика. Маргарита бере участь у різноманітних конкурсах із фортепіано за кордоном і сприймає це як можливість не лише розвиватися, а й представляти свою країну.

«Для мене важливі всі мої досягнення, але особливо те, що я маю можливість брати участь у різноманітних конкурсах з фортепіано за кордоном. Тим самим гідно представляти Україну і показувати, на що ми здатні!»

Та її внесок у підтримку України не обмежується навчанням і творчістю. Маргарита також активно долучається до волонтерського руху: разом з іншими волонтерами пекла пиріжки, готувала вареники, а зібрані кошти спрямовувалися на придбання генераторів і турнікетів для ЗСУ.

Її мотивація проста — любов до України та бажання бути корисною своїй країні.

«Я вважаю, що внесок молоді сьогодні — це навчатися, розвиватися та гідно представляти Україну, навіть перебуваючи за кордоном».

Для Маргарити особливо цінно, що її зусилля помітили саме в рідній громаді.

«Це дуже приємна й важлива для мене нагорода. Особливо цінно отримати її від рідної Новотроїцької громади».

А найбільше її бажання сьогодні — мир і перемога України, повернення всіх наших територій та можливість знову побачити український прапор над рідним Новотроїцьким.

«Бажаю Україні миру, перемоги та якнайшвидшого повернення всіх наших територій. А українцям — сили, віри та єдності. І дуже хочу, щоб над нашим рідним Новотроїцьким знову майорів український прапор».

Ще одна представниця молодого покоління — Евеліна  Буфан. Вона любить навчатися, особливо цікавиться історією, бере активну участь у шкільному житті та допомагає в організації різних заходів. Евеліна переконана, що важливо постійно розвиватися, пробувати нове, ставити перед собою цілі та поступово рухатися до них.

Її мотивація — розуміння того, що майбутнє України залежить і від молодого покоління.

«Мене мотивує думка про те, що майбутнє України залежить і від молодого покоління. Я хочу розвиватися, отримувати хороші знання та бути корисною своїй країні. Для мене важливо не бути байдужою і розуміти, що мої дії теж мають значення».

Для Евеліни особливо важливі моменти, коли вона бачить результат власних зусиль. Вона не виокремлює одну конкретну подію, адже кожен новий досвід і кожна маленька перемога допомагають їй ставати впевненішою та краще розуміти, чого хочеться досягти в майбутньому.

Отримана Подяка стала для неї приємною несподіванкою та водночас додатковою мотивацією продовжувати розвиватися.

«Я сприймаю цю Подяку як знак того, що навіть те, що ти робиш щиро й без очікування нагороди, може бути помічене.

Я хочу побажати Україні найголовнішого — миру та перемоги. Хочу, щоб українці могли жити спокійно, не боятися за своїх близьких і мати можливість будувати своє майбутнє. Я вірю, що попереду на нашу країну чекає краще майбутнє».

Нас об’єднує одне — любов до України

У цих історіях різні життєві шляхи, професії, захоплення та досвід. Серед відзначених — військові, які захищають країну зі зброєю в руках; освітяни, які працюють заради майбутнього покоління; волонтери, які щодня допомагають військовим і людям; молодь, яка навчається, розвивається та вже сьогодні представляє Україну.

Але всіх їх об’єднує спільне — любов до України, відповідальність за її майбутнє та віра в перемогу.

Ми щиро раді, що в нашій громаді є такі люди. Люди, які не чекають, поки хтось інший зробить перший крок, а просто роблять те, що можуть, там, де вони є.

Бажаємо кожному й кожній наснаги, сил та успіхів у своїй справі. Нехай вистачає енергії продовжувати те, що справді важливо, а поруч завжди будуть люди, які підтримають.

І нехай кожного дня буде хоча б один привід усміхнутися, відчути радість і нагадати собі, заради чого ми все це робимо.

 

Автор: Ольга Бєляєва, інспектор сектору культури, молоді та спорту Управління гуманітарної політики Новотроїцької селищної ради.