Національна кампанія «Дотики підтримки»: сила теплих дій

У межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», ініційованої першою леді Оленою Зеленською, у День ментального здоров’я – 10 жовтня

створюється Національна галерея сили теплих дій – «Дотики підтримки».

Мета кампанії

Ініціатива покликана показати силу щоденної людської підтримки — теплих дотиків, що допомагають нам триматися й тримати одне одного.
«Я є, і ми є. Я стою через зв'язок з іншими людьми.»
Ми всі — вузлики підтримки, переплетені з жестів, поглядів і добрих слів. Кожен має свій момент, коли його підтримали або коли він сам став опорою для іншого.

«Дотики підтримки» — це наша колективна історія тепла, нагадування про міцні людські зв’язки та взаємну турботу. Ми зможемо витримати, якщо є за кого триматись.

Формати прояву дотиків підтримки

  • Тілесні: дотик, обійми, рука на плечі.
  • Предметні: речі з історією (іграшка, листівка).
  • Побутові: турбота у щоденних деталях (бутерброд у холодильнику, квітка у вазоні).
  • Соціальні: допомога в магазині, мисочка з водою для тварин.
  • Духовні: молитва, тиха присутність, спільне мовчання.

Чому важливо фіксувати теплі дотики підтримки

Соціологічні дослідження в Україні та світі показують:

  • рівень щоденного стресу й тривоги майже вдвічі вищий у людей без якісної соціальної підтримки;
  • люди з низьким рівнем зв’язків у 6 разів частіше оцінюють своє життя як «страждання»;
  • натомість ті, хто має міцні зв’язки, у 3 рази частіше називають своє життя «процвітаючим» — і матеріально, і емоційно, і духовно.

Дослідження також свідчать:

  • дорослі, які регулярно спілкуються з близькими, краще адаптуються до життєвих викликів;
  • діти, які мають можливість обговорювати свої почуття з батьками, легше долають стрес;
  • батьки, що проявляють увагу, діляться досвідом і не бояться обійняти, виховують стійкіших і спокійніших дітей.

Приєднуйтесь до кампанії

Покажіть свої теплі моменти підтримки, поділіться ними з іншими.
Нехай кожен і кожна впізнають себе — у дотику, розмові, погляді, у простому «я поруч».
Бути поруч – це вже багато.