Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво-чорним кольором. Читаєш і подумки здригаєшся від жаху. Особливо вражають сторінки, де викарбовано слова про голод. Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду. А так умирала майже вся Україна.

23 листопада, напередодні Дня пам’яті жертв голодоморів, в залі засідань Новотроїцької селищної ради відбулась тематична година пам’яті, після якої колектив селищної ради, біля Меморіального знаку, вшанував пам’ять невинно убієнних голодом-геноцидом хвилиною скорботи і покладанням квітів.

Сьогодні, коли від початку голодомору минули десятки років, наш найсвятіший обов’язок – зберегти пам’ять про всіх, хто не дожив, недолюбив, пам’ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути.