Бабин Яр став символом Голокосту в Україні та братською могилою для понад ста тисяч цивільних громадян і військовополонених.

З 29 вересня 1941 року до кінця вересня 1943-го він був місцем регулярних розстрілів і захоронень, які проводили нацисти.
"Дорога смерті", якою пройшли 29 вересня 1941 року, десятки тисяч євреїв пролягала від Лук’янівської площі по вул.Мельникова до перших воріт Єврейського кладовища, далі – на вул. Кагатну (нині – сім’ї Хохлових), потім по вул. Табірній (нині – Дорогожицькій). Розстріл відбувався на майже півкілометровому відтинку яру.
Лише упродовж 29-30 вересня 1941 року тут загинула 33 771 особа. Загалом, за роки Другої світової війни у Бабиному Яру полягло понад 100 тисяч осіб – євреїв, ромів, караїмів, військовополонених, учасників українського націоналістичного руху опору, пацієнтів психіатричної клініки та представників інших національних чи соціальних груп, яких окупанти вважали «зайвими».
Розстріли в Бабиному Яру тривали аж до визволення Києва від окупантів.
Трагедія Бабиного Яру відзначається в Україні на державному рівні й є свідченням того, що в колективній пам’яті народу подібні скорботні події не мають жодних часових проміжків і будь-яких термінів – вони завжди живі, так само, як є живим біль втрати за кожним, хто пройшов дорогою смерті й поліг у братській могилі Бабиного Яру.