ГОЛОДОМОР... Страшне слово, яке болем ятрить серця українців. Подія, що у трагічні 1932-1933 роки, накрила собою величезну країну, квітучу, родючу і щедру. Помирали молоді, здорові люди, яких можна було дуже просто врятувати: голодним потрібно було лише дати хліба. Та навіть не дати, а повернути.

22 листопада 2019 року у селищній раді було проведено тематичну годину пам’яті мільйонів українців, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським режимом у 1932-1933 роках. У ході заходу присутні, зі сльозами на очах, прослухали розповідь про історичну правду подій на Україні тих років. Були зачитані витяги та цитати з офіційних документів вищого керівництва того часу, з яких стає зрозуміло, що голодомор був геноцидом – спланованим фізичним винищенням українського селянства як соціальної, культурної та економічної основи української нації.
До присутніх звернулася селищний голова Наталя Пінчук, яка зазначила, що голодомор – не історична давнина, а глибока духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам’ять і його очевидців і сучасне покоління. Ми не маємо права забути про події, які стали частиною нашої історії. Ми завжди пам’ятатимемо про цей жахливий злочин проти нашого народу, щоб ніколи не допустити подібного.

Також Наталя Семенівна запропонувала присутнім долучитися 23 листопада о 16-00 до Всеукраїнської акції « Запали свічку» , запаливши свічку пам’яті у власній оселі .
Потім учасники заходу здійснили ходу до Пам’ятного знаку жертвам голодомору, що розташований на старому кладовищі селища, де поклали квіти та вшанували пам’ять невинно загиблих українців в роки Голодомору , хвилиною мовчання.
У смутку і скорботі доземно схиляємо голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.