Слова, які ми використовуємо щодня, формують не лише наше мовлення, а й спосіб мислення.
Часто ми навіть не помічаємо, як звичні вислови можуть ранити, виключати або закріплювати стереотипи. Особливо це стосується теми безбар’єрності та ставлення до людей з інвалідністю.
Сьогодні в Україні дедалі більше говорять про інклюзивність, повагу та рівність можливостей. І ці зміни починаються не лише з пандусів, ліфтів чи адаптованих просторів. Вони починаються зі звичайної розмови — із того, як ми називаємо людей і як говоримо про них.
Зізнаюся відверто: я за своєю природою скептик. Коли навколо починають активно впроваджувати нові правила, змінювати звичний порядок, моя перша внутрішня реакція — легкий опір. Мені, як і багатьом, буває непросто швидко переналаштовуватися на нові норми, зокрема мовні. Здавалося б, хіба слова мають аж таке значення, якщо наміри людини все одно добрі?
Проте останнім часом я почала помічати за собою цікаву зміну. У повсякденних розмовах із друзями чи колегами я ловлю себе на тому, що виправляю їх. Коли хтось вживає застарілі або некоректні вислови, я вже автоматично пояснюю, як сказати правильніше — і головне, чому це важливо.
Ця внутрішня трансформація здивувала навіть мене саму. Але з часом я зрозуміла: справа не у «модних словах» чи бажанні когось контролювати. Справа у зміні самого погляду на людину.
Чому мова безбар’єрності важлива
Мова — це не просто спосіб передати інформацію. Вона впливає на наше сприйняття світу та людей навколо.
Коли ми використовуємо коректні формулювання, ми поступово відмовляємося від стигми, жалості та нав’язаних ярликів. Людина перестає сприйматися через призму «проблеми» або діагнозу.
І саме тут для мене сталося найважливіше відкриття.
Коли ми кажемо «людина з інвалідністю» замість застарілих або образливих слів, фокус автоматично зміщується. На першому місці — людина. Її характер, професія, мрії, почуття, досвід. А інвалідність — лише одна з багатьох особливостей, яка не визначає її повністю.
Такий підхід називають людиноцентричною мовою. І він справді змінює мислення.
Це не про цензуру
Мову безбар’єрності часто помилково сприймають як надмірну «політкоректність» або спробу заборонити звичні слова.
Насправді йдеться не про цензуру чи «мовну поліцію». Йдеться про повагу до людської гідності та про бажання створити простір, у якому ніхто не почуватиметься приниженим або виключеним.
І важливо пам’ятати: помилятися — нормально. Більшість людей не мають на меті образити когось навмисно. Ми всі вчимося.
Маленькі зміни у мовленні, які мають значення
Щоб перейти на більш коректне та поважне спілкування, не потрібно кардинально змінювати себе. Достатньо поступово звертати увагу на слова.
Замість:
- «інвалід»
- «каліка»
- «людина з обмеженими можливостями»
Краще:
- «людина з інвалідністю»
Чому це важливо:
На першому місці — людина, а не її особливість. Крім того, можливості людини часто обмежує саме середовище, а не її стан.
Замість:
- «прикутий до візка»
- «візочник»
Краще:
- «людина, яка користується кріслом колісним»
Чому це важливо:
Крісло колісне — це засіб мобільності та свободи, а не «обмеження».
Замість:
- «аутист»
- «даун»
Краще:
- «людина з розладом аутистичного спектра»
- «людина з синдромом Дауна»
Чому це важливо:
Діагноз не має замінювати особистість людини.
Замість:
- «глухонімий»
Краще:
- «людина з порушенням слуху»
- «людина, яка не говорить»
Чому це важливо:
Люди з порушеннями слуху мають власну мову — жестову. Вони не є «німими».
Замість:
- «старі»
- «престарілі»
Краще:
- «люди старшого віку»
- «літні люди»
Чому це важливо:
Такі формулювання звучать значно більш шанобливо.
Я закликаю кожного — навіть якщо ви так само скептично ставитеся до нових мовних норм, як колись я — спробувати зробити цей невеликий крок.
Прислухаймося до власного мовлення. Спробуймо використовувати більш коректні слова вдома, на роботі, у соцмережах чи під час звичайної розмови.
Безбар’єрне суспільство створюється не лише законами чи державними програмами. Воно починається з нашого ставлення одне до одного. І дуже часто — з одного правильно сказаного слова.
Автор: Ольга Бєляєва, інспектор сектору культури, молоді та спорту Управління гуманітарної політики Новотроїцької селищної ради.